Причини остеохондрозу хребта




 

Для остеохондрозу хребта характерні зміни структури фіброзних елементів. При цьому загальновизнано, що зберігається репаративная функція гіалінових пластинок міжхребцевого диска. Це сприяє його поступовому ущільнення, що веде до деякого зниження висоти і можливого деякого збільшення діаметра диска.

Виникає при остеохондрозі хребта зменшення товщини міжхребцевого диска зазвичай супроводжують зміни в Дуго-тростчатих суглобах, що ведуть до подолання можливої ​​їх нестабільності та зміцнення всього хребетного рухового сегмента.

В результаті можна відзначити, що остеохондроз хребта характеризується певною реконструкцією його рухових сегментів. При цьому його можна кваліфікувати як природний, нормальний, еволюційний процес, який має латентний перебіг, в нормі не супроводжується помітними клінічними проявами.

Відповідно до недавно висунутої теорією перетворення міжхребцевого диска, реконструктивний процес, умовно іменований остеохондрозом хребта, відбувається не на тлі представляє собою залишок хорди драглистого ядра, розташованого в центрі хребетно-рухового сегмента. Реконструкції піддається не пульпозное ядро, а який змінює його в пубертатному періоді (у віці 14-15 років) Пульпозне комплекс.

Як вважає Вайнштейн (Weinstein S.L., 1998), заміна ноохорди пульпозним комплексом є типовим прикладом запрограмованої в ембріогенезі клітинної загибелі. При цьому їм звертається увага на те, що цей процес не властивий тваринам типу хордових, а також людині до настання в його житті пубертатного періоду, так як тварини типу хордових і діти не мають пульпозним комплексом, що з’являються у людини тільки з настанням пубертатного віку. У зв’язку з цим виникає судження, що для еволюційного процесу, що протікає по типу остеохондрозу, необхідний «Пульпозне комплекс, що виникає з внутрішнього шару фіброзного кільця міжхребцевого диска з хрестоподібний порожниною і з ворсинчатими помпами». Розвиток цього нового утворення з багатою проліферативною активністю хондроцитов створює передумови для розвитку подальшої реконструкції міжхребцевого диска, умовно іменованої нами остеохондрозом хребта.

Нова теорія реконструкції міжхребцевого диска в принципі відповідає нашому уявленню про сутність еволюційного процесу, умовно назване нами остеохондрозом хребта, а також визнанням його розвитку. Реконструктивні процеси по типу остеохондрозу позвоноч-

ника починаються в пубертатному періоді життя людини і завершуються з настанням біологічних і клінічних проявів, властивих людині в літньому віці.

Судження про існування властивого тільки людині хордального і постхордального періодів його розвитку саме по собі становить певний інтерес і потребує подальшої розробки. Остеохондроз хребта, з нашої точки зору, це не патологічний, а нормальний адаптаційний еволюційний процес, який проявляється у всіх хребетних рухових сегментах, але його розвиток, залежне від багатьох обставин, на різних рівнях хребта протікає не ідентично, так як, строго кажучи, кожному з них властиві деякі свої особливості.

Таким чином, властивий сучасній людині еволюційний процес, спрямований на зміцнення хребетного стовпа і умовно іменований остеохондрозом хребта, може розглядатися як успадкована тенденція до реконструкції хребетних рухових сегментів, що відбувалася протягом тривалого періоду адаптації наших древніх предків до прямоходіння. Цей процес є фізіологічним і еволюційним. Відбуваються при ньому прояви реконструкції хребетних рухових сегментів зазвичай тривають від пубертатного періоду до настання літнього віку – першої стадії старості.

Еволюційний процес, іменований нами остеохондрозом хребта, з точки зору біології розвитку, доводиться на кульмінаційну частину життя людини і при нормальному його перебігу не супроводжується патологічними проявами, що суттєво впливають на якість життя. Вважаємо за доцільне терміном «остеохондроз хребта» іменувати не інволюційний процес, як це прийнято до теперішнього часу, а виникає, починаючи з пубертатного періоду, еволюційну перебудову в хребетних рухових сегментах, спровоковану колись освоєнням предками сучасної людини прямоходіння (біпедалізм) і має свою велику історію.