Роль харчування у виникненні жовчнокам’яної хвороби




 

Холецистити і жовчнокам’яна хвороба однаково часто зустрічаються як у міських, так і у сільських жителів. Найчастіше захворювання відзначалося у домогосподарок, рідше у мешканок села, робітників і службовців. З усіх хворих на жовчнокам’яну хворобу 70% займалися легкою фізичною працею.

Жовчнокам’яна хвороба (як і носійство каменів) частіше зустрічається серед осіб, вага яких у зв’язку з систематичним переїданням перевищує фізіологічну норму на 6 – 11 кг. Щоб не утворювалися камені в жовчному міхурі, треба обов’язково скинути зайву вагу.

Безсумнівна значення має також якісна сторона харчування (переважання солодких і жирних страв) і порушення його режиму. 78% хворих на хронічний калькульозний холецистит харчувалися безладно.

Велике значення в етіології жовчнокам’яної хвороби, як і взагалі при обмінних розладах (подагра, ожиріння, атеросклероз), має харчування. В основному це стосується переїдання, а не споживання ліпідів. Установдено, що харчування хворих на жовчнокам’яну хворобу було надмірним і кількість калорій в середньому на 24% перевищувало потреби. З 100 хворих на жовчнокам’яну хворобу 92 дуже часто їдять м’ясну їжу (з них 30 за краще свинину); 59 – багато масла; 27 – вершки; 72 – багато здобного тіста; 24 -шоколада.

Американці відзначили, що вага спостережуваних ними хворих на жовчнокам’яну хворобу був більше, ніж у здорових людей того ж віку (у чоловіків в середньому на 6 кг, у жінок – на 11 кг),
Нарешті, певне значення мають і порушення моторної функції жовчного міхура і механічні порушення прохідності, що призводять до застою жовчі.

Лікарі встановили велике значення у виникненні моторних розладів двох гормонів – холецистокініну і його інгібітора (антіхолецістокініна). Переважання антіхолецістокініна, що виробляється в стінці жовчного міхура, призводить до холецістоатоніі, а надлишок холецистокініну (або недолік його інгібітора) – до спазмів сфінктера Одді з можливим рефлюксом жовчі в протоки підшлункової залози.